Заходи, події
Осмислити спадщину філософа (до 300-річчя Г. Сковороди)
Григорій Сковорода ― найвідоміший український філософ, при згадці про нього завжди виринає знаменита фраза: «Світ ловив мене, але не спіймав».
Сковорода ― актуальний до сьогодні, а його постать оповита чутками, легендами та домислами. Сучасні літературознавці, філософи, письменники намагаються переосмислити постать Григорія Савича та його творчість. Яким же був один із найвпливовіших філософів Східної Європи? Хто ж для мене Григорій Сковорода? На ці питання шукали відповідь і наші 10-класники разом із класним керівником Іриною Андріївною Маранською на годині спілкування за чашкою чаю.
«Мандрівна академія», «людина-університет» своєї епохи. Це про Григорія Сковороду. За життя він не видав жодної книги. Натомість читачі самі шукали зустрічі з ним, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Він випередив свій час. Його талантом захоплюються тисячі, а мудрість, яку він вкладав у свої твори, ми сміливо використовуємо й сьогодні. Це людина, якою захоплювалися сучасники та вважали за честь наслідувати та приймати у себе вдома. Ми теж вирішили скуштувати улюблені страви Григорія Савича, а саме: Пармезан, інжир, чай з лимоном та смородинове варення.
Багатогранна творчість Григорія Сковороди й досі дивує влучними афоризмами, які містять у собі глибокий узагальнений зміст. Учні переконалися, що звернувшись до висловів мудреця, завжди можна знайти цінну пораду. "Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою".
Афоризми Григорія Сковороди
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Не все те отрута, що неприємне на смак.
Бери вершину і матимеш середину.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Усе минає, але любов після всього зостається.
Розмірковуючи над смислом афоризмів Григорія Савича, ми дійшли висновку, що в тому й геніальність філософа, що думки його є актуальними у віках для будь-якого покоління.