Непоказна будівля з дороги, як це часто буває у промислових підприємств, за брамою постає справжнім царством бізнесу і робочої потуги. Довгим лабіринтом коридорів і сходів нашу групу із 40 осіб провели у саме серце заводу - снековий цех. Шум машин глушив голоси, й давав зрозуміти, що ми опинилися на промисловому підприємстві. Перед очима відкрился протяжні конвеєри, різноманітне обладання для перетворення кукурудзи в крупу, а далі в повітряно-легку трубочку чи кульку. Було дивно бачити, як люди, що стояли біля транспортера, як автомати, в секунду діла, забирали з конвеєра, пакували й передавали далі готові пачки з паличками. І така одноманітна робота цілий день? Єдине, що в у цьому випадку компенсує важкий труд - це зарплата і те, що причетний до випуску споживчоі продукції, яку в т. ч. полюбляють діти. Але, загалом, таку працю мають виконувати роботи. Продукція заводу можна знайти в АТБ, загалом розходиться по всій краіні та експорутється за кордон - у Чехію, Німеччину, США і Канаду. Найбільше вільшанських снеків купують німці - замовлення від них надходить щотижня. Крім того, варто зазначити, що підприємство забезпечує роботою 150 вільшанців та мешканців навколишніх сіл та є важливим наповнювачем бюджету громади.

             Майстер виробництва показала екскурсантам технологічну лінію, на якій через еструзію та ряд стадій, із кукурудзяного зерна отримують упаковку паличок, чи іншого слодкого, або солонуватого продукту. Ми не очікували, але працівники дозволили дітям скуштувати солодких паличок з начинкою прямо з конвеєра. Щедрість господарів отримала глибокий відгук у душах городищенських школярів. Усі підкріпилися з дороги і з вдячністю викупили в заводському магазині кілька мішків паличок і десятки менших снекових упаковок.

Учитель географії В.А. Пеляк