29 листопада ліцеїсти разом із вчителем географії та мистецтва Володимиром Антоновичем Пеляком відвідали виставку журналіста, політика, художника Романа Сущенка "Нескорена журналістика" (м. Черкаси), яка відбулася у краєзнавчому музеї Петра та Семена Гулаків-Артемовських. Перед початком заходу ліцеїсти та студенти мали змогу роздивитися твори художнього тюремного письма. Зустріч із автором пройшла у формі активного спілкування на важливі теми. 

Прибувши в музей, Роман Володимирович одразу включився в активний діалог з молоддю. На запит аудиторії пан Роман розповів про свій журналістський шлях до його арешту в Москві 2016 року та після нього, про дворічне перебування в Лефортовській тюрмі та ще восьмимісячне у колонії суворого режиму в селищі Утробино Кіровської області, де його утримували також у камері-одиночці.

Заради душевної терапії в тюремній камері Роман Сущенко взяв у руки ручку й олівець, згадав, як у школі створював дружні шаржі і карикатури на товаришів і почав малювати. Щоб надати творам кольору, видобув пігменти з підручних продуктів: соку буряка, відвару цибулі, кетучупу, кисіля або зеленки. Через те картини п. Романа забарвлені у синьо-жовтогарячу гаму. Синьо-чорні відтінки – від кулькових ручок, жовто-червоні – від овочевих приправ.

Свої картини визволяв із ув’язнення, надсилаючи рідним в Україну, де вони перетворювалися в колекцію та після звільнення автора отримали нове життя, їх побачили в Нью-Йорку, багатьох країнах Європи на найвищих суспільних майданчиках.

Представлені на виставці картини є точними репродукціями оригіналів, від чого вони не менш цікаві та важливі, адже сприймаються як натуральні роботи. Оригінали зберігаються в домашньому архіві, бо надто дорого далися художнику, надто цінні. Це шедеври тюремного мистецтва і їхню вартість годі виміряти. Тепер і ми долучилися до їхнього буття, відчули хоча б поверхнево силу натхення цих творів, насолодилися витонченістю кульково-ручкового штриха, майстерністю застосування приглушених тонів, зрозуміли причину обмеженої колористики, відчули любов автора до України та життя, активне пульсування його громадянської і журналістської позиції, доторкнулися до мистецької харизми художника.